Віра у всесилля природничих методів дослідження захопила не тільки сферу психології. Намагаючись вийти безпосередньо у практику, рефлексологія поширила свої методи й на педагогіку. Цим самим у рефлексологію було введено зовсім чужорідний для неї соціальний момент. Але інакше не могло бути. Ігнорування психічного призвело до своєрідної розплати: природодослідник опинявся перед іще ширшим колом складних педагогічних проблем.
Як уже зазначалось, у своїх методологічних побудовах рефлексологи виходили із принципу тотожності внутрішнього і зовнішнього, сутності та явища, забуваючи про їхню діалектику, внутрішню суперечність. Одне :ї основних питань психології і полягає в тому, щоб дослідити, як зовнішнє стає внутрішнім (перехід зовнішнього подразника у факт свідомості, що пов2язане з проблемою формування переконання і т. д.), а також яким чином це внутрішнє переходить у зовнішнє, тобто, наприклад, як людина здійснює вчинки, якими вона керується намірами тощо. Адже кваліфікація вчинків при різному ставленні суб'єкта до них буде різною.
Зазначаючи важливу заслугу Протопопова у винайденні природного експерименту як нової сторінки рефлексологічної методики. К.С.Мокульський убачає в цьому перехід від вивчення спрощеної поведінки, що протікає в ізольованій обстановці, до поведінки, яка розвивається в конкретних життєвих умовах.
Ідею вивчення високих моделейбуло висунуто Протопоповим ще в 1923 р. Він указав на необхідність переходу рефлексології до охоплення складних форм поведінки. Рефлексологія високих моделей, яка базується на рефлексології елементарних моделей, де акти поведінки зводяться до балансу основних процесів збудження і гальмування, лежить в основі комплексних форм поведінки. Саме ця рефлексологія становить базу педагогіки. Тут уже не буде узагальнень, які виходять за межі дослідних явищ. Таке відбувається тоді, коли закономірності, отримані на спрощених моделях, безумовно переносяться на моделі складні.
Зведення до простого як методичний засіб не можна заперечувати лише там, де ведеться про вивчення акту поведінки з фізіологічного боку, тобто анатомо-фізіологічних механізмів самого акту, але· там, де цей акт треба вивчати цілком, не досить знати самі ці механізми, а слід, крім цього, знати ще й те соціальне оточення, яке пімотувало, сформувало цей акт і ту ситуацію, яка його спричинила.
Методика оценки коммуникативных и организаторских склонностей (КОС)
Опросник КОС применяется для диагностики потенциальных возможностей людей в развитии их коммуникативных и организаторских способностей. Она базируется на принципе отражения и оценки испытуемым некоторых особенностей своего поведения в различных ситуациях (которые знакомы испытуемому по его личному опыту) (Приложение В). Ответы испытуемо ...
Типы одиночества
В литературе по проблеме одиночества высказано много всевозможных предположений о типологиях этого состояния. Различия между типологиями проводятся по трем основным измерениям, касающимся оценки индивидом его (ее) социального положения, типа испытуемого им дефицита социальных отношений и временной перспективы, связанной с одиночеством. ...
Развитие психологической мысли в XVII веке и в эпоху просвещения (XVIII век)
С утверждением простых технических устройств в общественном производстве принцип их действия всё больше привлекал научную мысль, для объяснения по их образу и подобию функций организма. Первым большим достижением в этом аспекте стало открытие Гарвеем системы кровообращения, в которой сердце представлялось своего рода помпой, перекачива ...