Віра у всесилля природничих методів дослідження захопила не тільки сферу психології. Намагаючись вийти безпосередньо у практику, рефлексо­логія поширила свої методи й на педагогіку. Цим самим у рефлексологію було введено зовсім чужорідний для неї соціальний момент. Але інакше не могло бути. Ігнорування психічного призвело до своєрідної розплати: при­рододослідник опинявся перед іще ширшим колом складних педагогічних проблем.

Як уже зазначалось, у своїх методологічних побудовах рефлексологи ви­ходили із принципу тотожності внутрішнього і зовнішнього, сутності та явища, забуваючи про їхню діалектику, внутрішню суперечність. Одне :ї основних питань психології і полягає в тому, щоб дослідити, як зовнішнє стає внутрішнім (перехід зовнішнього подразника у факт свідомості, що пов2язане з проблемою формування переконання і т. д.), а також яким чи­ном це внутрішнє переходить у зовнішнє, тобто, наприклад, як людина здійснює вчинки, якими вона керується намірами тощо. Адже кваліфікація вчинків при різному ставленні суб'єкта до них буде різною.

Зазначаючи важливу заслугу Протопопова у винайденні природного експерименту як нової сторінки рефлексологічної методики. К.С.Мокульський убачає в цьому перехід від вивчення спрощеної поведінки, що протікає в ізольованій обстановці, до поведінки, яка розвивається в конкретних життєвих умовах.

Ідею вивчення високих моделейбуло висунуто Протопоповим ще в 1923 р. Він указав на необхідність переходу рефлексології до охоплення складних форм поведінки. Рефлексологія високих моделей, яка базується на рефлексології елементарних моделей, де акти поведінки зводяться до балан­су основних процесів збудження і гальмування, лежить в основі комплекс­них форм поведінки. Саме ця рефлексологія становить базу педагогіки. Тут уже не буде узагальнень, які виходять за межі дослідних явищ. Таке відбувається тоді, коли закономірності, отримані на спрощених моделях, безумовно переносяться на моделі складні.

Зведення до простого як методичний засіб не можна заперечувати лише там, де ведеться про вивчення акту поведінки з фізіологічного боку, тобто анатомо-фізіологічних механізмів самого акту, але· там, де цей акт треба вивчати цілком, не досить знати самі ці механізми, а слід, крім цього, знати ще й те соціальне оточення, яке пімотувало, сформувало цей акт і ту ситу­ацію, яка його спричинила.

Коммуникативные барьеры.
К коммуникативным барьерам относятся: 1.Социальные барьеры - политические, религиозные и т.д. Они порождают недопонимание, подозрительность, ведущие к блокированию межличностного общения; 2.Этнокультурные барьеры - национально-культурные особенности, сильно влияющие на восприятие других народов. Свои традиции и привычки воспринимают ...

Психологические особенности формирования речи первоклассников
Одним из важнейших показателей уровня культуры мышления, интеллекта человека, является его речь. Возникнув впервые в раннем детстве в виде отдельных слов, не имеющих ещё чёткого грамматического оформления, речь постепенно обогащается и усложняется. Ребёнок овладевает фонетическим строем и лексикой, практически усваивает закономерности и ...

Констатирующий эксперимент
Таблица №2 Сводная таблица данных в экспериментальной группе по методике «Структурализированное наблюдение» (наблюдаемые фрагменты проявлений агрессивности) № Ф.И. ребенка Возраст Фрагменты Физическая Направленная на другого Направленная на предметы Направленная на себя Скрытая Вербальная В мимик ...